dr_mangust

Свабода, равєнство, браство...

Tue, 26 May 2009 12:00:10 GMT

За рівність, толерантність, братерство борються ті, кого утискають.
Це ще один прояв людської егоїстичної природи: вони хочуть щоб їх перестали гнобити, а не припинення гноблення інших, в крайньому випадку просто показово зарісуватись своїю добротою.
Одну частину цих борців гонобили, а інша гнобила першу. А хто не гнобив - той дивився.
Все дуже просто, образи і комплекси залишаються, а потім все це реалізує кожен на своєму рівні.

От і маєм:
ті кого гнобили, залишивши глибоку психічну травму - ярі борці за права людини або гноблять інших.
Ті гнобили - або далі гноблять або борці за права людини, більш ярі за перших.
Хто дивились - звичайні собі "овощі",

Залишились тількі ті кому було похуй і ті, хто заступався. От за ними майбутнє.

Радіо "Спротив"

Fri, 22 May 2009 18:57:51 GMT

З 22.00 віщаєм в тест ефірі,
в 23.00 Випуск №2

Рєклама

Fri, 22 May 2009 14:08:43 GMT

Я тут кнопками з різними сайтами міняюсь,
тому хто хоче тоже - звертайтесь поки я добрий,

Ліцензійний софт... :)

Fri, 22 May 2009 08:58:00 GMT

Слухаю Jean Michel Jarre,
а мене питають, шо за кряк грає,
і дійсно, я ж цю мелодію в крякє чув, до Nero здається :))))

По просьбам трудящіхся

Wed, 13 May 2009 17:02:09 GMT

а імєнно nastuska_nehaj

Я там тіпа на пірсі стою :)

ЖЖ

Wed, 13 May 2009 12:54:53 GMT

Зайшов в жж без "адблока" і ахрєнєл від кількості реклами,
+ не всі спромоглися дописати декілька чарівних строчок в "кастом ЦСС",

я повний валянок в цьому, але ж це елементарно...

дійсно прикольно рекламу наблюдать шолі?

Булочка

Wed, 13 May 2009 10:50:26 GMT

Булочка з кавою - класично,
Булочка з чаєм - традиційно,
Булочка з маслом - звично,
Булочка з варенням - смачно,

А от булочка з портвейном "Алушта" - незвично, але досить таки весело :)

Кримські контрасти

Wed, 13 May 2009 10:03:59 GMT

Відкритий лист Ю. Луценку

Tue, 12 May 2009 13:51:29 GMT

Вельмишановний Юрію Віталійовичу!
Ми щиро занепокоєні і глибоко обурені нещодавнім інцидентом який трапився з вами на ворожій німецький землі. Ми чудово розуміємо і поділяємо ваш душевний стан, який з підступністю підігрівається не тільки внутрішніми ворогами що називають себе опозицією, а й зовнішніми ворогами, а саме репресивним апаратом німецької держави. Можливо ваша поведінка не гідна представника влади, але цілком відповідає поведінці якщо не членаЮ, то принаймі прихильника "Українського Спротиву". Так як після подібного випадку вас наврядчи візьме якась серйозна політична сила - ми з відкритими обіймами раді вітати вас в наших лавах, бо ми бачимо що ви такий же самий довбень як і ми.

http://ukrsprotyv.kiev.ua/index.php?option=com_frontpage&Itemid=1

Рєкламко

Wed, 06 May 2009 12:50:57 GMT

Тестец

Tue, 05 May 2009 14:19:09 GMT

Па вижженим равнінам...(с)

Tue, 05 May 2009 12:52:34 GMT

Насправді не дуже по рівнинам і зовсім не вижженим - зовсім навпаки по горам в дощ, сніг і вітер. Висота 1200, видимість нульова, ідем по приладам, по компасу в нашому випадку.
Для відчуття контрасту це все підкреслено посиденьками на березі моря.
Взагалі не люблю писати про походи і пригоди, це треба бачити і відчувати.

Прикро що через застуду зірвалися деякі плани, але на те вони і плани щоб зриватися :)

З.І.
"Веселые и хмурые вернемся по домам
Невесты белокурые в награду будут нам"

Я не антісіміт,

Mon, 27 Apr 2009 12:54:04 GMT

але наші політики солідарні в тому, що дружно лижуть жопу жидам.
Це їх об*єднавчий фактор, треба над цим замислитись, як їм так і нам.

***

Fri, 24 Apr 2009 08:15:36 GMT

Що є підтвердженням зданої сесії? Оцінки і "зарах" в заліковці? Ні.
Коли прокидаєшся з бодунідла, намагаєшся зібрати свою башню по шматочкам вчорашніх подій, виявляєш пустий гаманець і розряджені телефони - от справжнє підвердження. Значить сесія здана і до вересня більшість одногрупників уже одне одного не побачать. Значить кутьож удался, з останіх сил добираєшся до роботи з розумінням закінчення веселої пригоди під назвою "сесія на заочці" :))))

А тепер продовжую киснути в офісі і абстрагуватись в світі Folk.

***

Wed, 22 Apr 2009 16:00:40 GMT

Чай, сушки і Neo-folk...

Прогулкі

Thu, 16 Apr 2009 17:15:57 GMT

Насправді всі проблеми людства в недостатній рухливості.
Занадто багато часу проводимо сидячи або лежачи і зовсім мало ходимо пішки. Це і призводить до проблем з зайвою вагою, спиною, ногами і психікою.
З іншого боку в пішохідних прогулянках можемо бачити суцільний позитив. І свіжим повітрям подихати, і кості розім’яти, і подумати якщо гуляти одному, і поспілкуватись, якщо з кимсь.

Студєнт мля #3

Thu, 16 Apr 2009 16:22:56 GMT

Обіцяний усний екзамен накрився - і тут наїбали, дали якісь тести. Але хоча б зацікавили і довелось готуватись.
А як треба готуватись до іспитів? Беремо чай, печиво, конспект і підручник, улюблену музику.
Приходимо, ставимо чайник, включаємо музику, заварюємо міцний чай, пьємо, гриземо печиво і читаємо.
Шось та вголові залишиться :)
і як виявилось дійсно залишилось

***
от тільки шось пиво вдень було зайвим, жутке пиво, мене накрило з півпляшки... інтєрєсно? Микулинецьке "Тернове поле" :)))

Егоїзм

Thu, 16 Apr 2009 07:18:55 GMT

Значить щоб не створювати ілюзії доброти і щирості - всі люди егоїсти по умолчанію. Кожен дбає лише про себе і свої особисті інтереси.
У деяких людей в інтереси входить щастя інших людей. Тому складається враження що людина робить добро, хоча насправді, дбаючи про когось, задовольняє власні потреби.

Cтудєнт мля #2

Wed, 15 Apr 2009 11:47:17 GMT

Прєпад по цивільному праву з юридичної точки зору абаснавал шо клав він на оБолонський процес,
і екзамен приймати буде усно,

вєсєлуха назначена на завтра :)))

Студєнт мля

Wed, 15 Apr 2009 10:57:59 GMT

Поклав в рюкзак ноут і підручники, сесія все таки :)
ато зазвичай там лежить бомж-набор

Про квіти і не тільки

Sat, 11 Apr 2009 16:33:43 GMT

На днях десь почув чи прочитав фразу, що ми робимо занадто мало дурниць.
Ми робимо мало дурниць задля того щоб просто їх зробити – без якихось конкретних цілей. Нас так затягнуло болото раціональності і доцільності, що не залишилось місце звичайним шалостям і пакостям.
Люди перестали робити для дурниці, а якщо і роблять „дурниці” то з конкретною метою, тому що люди – егоїстичні і меркантильні тварини. А в більшості випадків навіть гірше них. Найкращі людські якості – честь, вірність, дружба, любов, щирість, щедрість мають порівняння з тваринами. В те й же час жадібність, заздрість, ненависть – суто людські риси. Риси слабаків, тому що люди слабкі істоти в своїй більшості. Так от мало хто здатен зробити дурницю заради дурниці і присвятити це комусь, а ще менше тих які здатні оцінити цю дурницю.

***
Колись ми рвали квіти.
Взагалі квіти ніколи дарити не вмів і тим більше не вмію їх купляти. Як може бути гарним букет який продає алкашного вигляду жінка, матюкається і плюється на кожну квітку – бо це її робота. Букет – це творчість, а творчість не може бути роботою.
Ми блукали полями і збирали квіти, трави, колоски. Дуже гарна квітка росла посеред каналу, лізти в воду бажання і можливості не було - довелось тягнутися. В момент коли рука майже зірвала квітку впав телефон, він висів на шиї, відповідно не потонув, але повністю занурився в воду.
От це був букет. Не пам’ятаю кому він дістався.

***
Взагалі можливо я занадто мрійливий і зромантизований, але ставати пафосним і серйозним поки не збираюсь. Доведеться колись, може так статись що навіть і завтра, а сьогодні я такий який є і мене це влаштовує.

Сучка

Sat, 11 Apr 2009 13:39:06 GMT

Раніше, ідучи на роботу, я проходив повз домік Блондінко. Не знаю з ким вона там жила, чим займалась і взагалі бачив її тільки раз. Не треба бути великим психологом щоб зрозуміти що вона з тих дівок що сидять на крабах, світячи своїми стрінгами, лузають сємкі і тусуються з пацанчікамі. М’яко кажучи просто особа не дуже важкої поведінки, але мене це зовсім не гребло, я просто кожного ранку і вечора проходив біля її будиночка.
І от одного ранку на сходах я побачив собачку – маленьке таке цуценятко, сиділо собі в коробці і бухтєло, саме бухтєло бо гавкать ще не вміло. От так було впродовж певного часу. Якось Блондінко зникла. Зникла в невідомому напрямку, а собачка залишилась і продовжувала зранку бухтєть, але це вже супроводжувалось біганням за мною. Одного вечора воно побігло прямо до нас і всю ніч скавчало під вікнами.
Я не дуже люблю тварин, навіть просто до них рівнодушний, але дуже не люблю коли над ними знущаються. Покинуте цуценятко, сильні морози – ми не могли його не приютити. Він поселився у нас в тамбурі і отримав кличку Вурлик.
Наш спосіб життя – постійних рух, снідати виходило дуже рідко, взагалі дома майже не їли, але Вурлика годували регулярно вранці і ввечері. Він трошки підріс, погладшав.
З часом почав пропадати у сусідів, там йому зробили будку і назвали Булька. Карочє продався Вурлик за їжу, кинув нас і став Булькою. Хрін з ним, ми йому померти не дали і те добре.
Зовсім недавно з’ясувалось що це не Вурлик, а Вурля. Що тут сказать. Одне слово – сучка.

Рваниє кєди...

Tue, 07 Apr 2009 10:14:33 GMT

Погоджуюсь з твердженням що нічого не міняється. Майже. Більшість залишається сталим, радикальних змін не відбувається, можливі лише незначні зміни, зумовлені плином часу, але майже не помітні неозброєним оком. От в озброєнні ока і полягає сенс світогляду, світосприйняття і всього що з цим пов’язано.
Залежно від того чим намилені очі, які на них оптичні прилади і формуються погляди на певні речі.
Реальний приклад. Коли ходиш всю зиму в мартінах на товстій підошві – не дивишся під ноги, пофіг на бруд, скло, цвяхи, камінчики та інші перепони на знайомих стежках і дорогах. Але коли вдягнеш кеди... начебто все те ж саме, але вже по іншому себе почуваєш.
Тому в світі дуже рідко все змінюється саме по собі, зазвичай у наслідок різних природних чи не природних катастроф, а у всьому іншому змінюється лише оптичний прилад і кут погляду.

ЧБ

Fri, 03 Apr 2009 12:18:50 GMT

Чорно-біле передає характер і настрій не спаплюжені кольорами.
Можна бачити форму, настрій, обличчя, характер, не відволікаючись на кольорову гамму, яка ріже очі і не дає зосередитись.
Вимагаючи прикрас, забуваємо про справжню красу - без декорацій, масок і іншої зайвої атрибутики.
Тільки суть, сенс, мета, контекст.

клац:

Жізнь

Fri, 03 Apr 2009 08:08:56 GMT

Життя стає схожим на похід. Ломишся собі по маршруту а за спиною рюкзак з спогадами і досвідом. Тут як завжди у всіх все по різному: хтось не йде, а їде. Когось везуть, хтось повзе з останніх сил, хтось іде насвистуючи або приспівуючи, а хтось навіть не рухається.
Як в кожному поході є марш і привал, і тут ніхто не притримується стандартних схем типу 45/15 чи 50/10, можна на все життя зупинитьсь, а можна йти і йти.
Часто буває що йти не хочеться, але треба. Привал на прекрасній галявині теж колись має скінчитись, доводиться пакувати рюкзак вражень, спогадів, не забувши досвід, і йти далі. Важко, через німагу і ніхачю, але треба йти, рух – це життя. Тут теж невідомо що тебе чекає за поворотом чи перевалом, можливо ще прекрасніша галявина, а можливо тернове поле, за яким прекрасна галявина.
Часом ідеш сам, часом з кимось, шляхи розходяться, сходяться, перетинаються – такий собі калейдоскоп невідомого.
Якщо вірити в себе - завжди дійдеш до мети, зупинишся на довгий час, скинеш свій рюкзак, в якому не залишилось поганих спогадів, і будеш гуляти в околицях. Хтось прийде раніше, хтось пізніше, а хтось не прийде взагалі, це життя...